Стомлені сонцем, а не законотворчістю

Стомлені сонцем, а не законотворчістю


Цілий тиждень народні депутати працювали в комітетах. Далі зустрічатимуться з виборцями, знову повернуться у свої кабінети... І тільки 16 травня завітають до сесійної зали. Місячна перерва між пленарними засіданнями вочевидь не сприяє плідній праці на благо України та українців. Скільки чудових курортів уже зачекалися народних обранців! Насправді ж цікаво, скільки днів на рік працюють депутати?


На реформи бракне часу


Восени 2014-го ми як малі діти тішилися з того, що склад Верховної Ради восьмого скликання оновився на дві третини. Тоді багато хто захоплювався, мовляв, стільки нових облич, стільки справжніх професіоналів! Усі вони працюватимуть, не покладаючи карток. І, звісно, ніколи не трапиться щось на кшталт трагічного «голосування 16 січня» під час Революції Гідності.


Уже зовсім скоро громадськість побачила, що нинішні депутати мало чим відрізняються від своїх попередників. Вони так само люблять працювати на пляжах, так само порушують регламент, кнопкодавлять...


Тим часом рішення Конституційного суду від 7 липня 1998 року вказує на те, що факти неперсонального голосування за той чи інший закон призводять до визнання такого голосування і такого закону неконституційним. Ви уявляєте, скільки законів треба було б переглянути?


Тож давно настав час реформувати роботу ВР! Понад рік тому Європейський парламент розробив дорожню карту щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради. Українські парламентарі тоді плескали в долоні й пообіцяли впровадити пропозиції у життя.


Насправді цей документ містить як чимало цікавих пропозицій, так і безліч банальностей та суперечностей. Однак окремі норми можна було реалізувати.


Нагадаємо деякі рекомендації. Так, нам запропонували переглянути календарний план проведення сесій Верховної Ради й запровадити об’єднані пленарно-комітетські тижні, відмовившись від тижнів, присвячених цілковито роботі в комітетах. Таке перекроювання графіка справді могло б створити багато незручностей для патологічних прогульників.


Ось ще одна корисна порада, хоча з занадто м’яка: голова ВР (або заступник, головуючий на пленарному засіданні) повинен мати право відсторонити від участі у засіданні депутатів за поведінку, яка має ознаки насильства або спрямована на зрив роботи Верховної Ради. Термін відсторонення залежатиме від ступеня серйозності порушення порядку.


Також нам нагадали про можливість запровадження фінансових стягнень. Що не кажи, а депутати — люди жадібні: згадайте тільки, як завзято вони час від часу говорять про підвищення зарплатні!


Для підтримання належного порядку під час засідань рекомендувалося започаткувати роботу інституту парламентських приставів, а ще розробити Кодекс поведінки народного депутата. В українських реаліях це видається якось навіть кумедно. Надто враховуючи те, що депутати є недоторканими.


Ще пропозиція: у структурі Верховної Ради наступного скликання треба передбачити меншу кількість комітетів, які повинні чітко співвідноситися зі сферами відповідальності міністерств.


Також нам запропонували визначити реалістичну, а не надмірну кількість помічників для одного депутата, яким видаватимуться посвідчення.


Серед суперечливих порад — заснування посад експертів із питань регламенту та процедурних аспектів роботи ВР, які повинні під час пленарного засідання асистувати спікеру, надавати за його зверненням інформацію та гарантувати, що депутати працюють строго з дотриманням норм. Порушення регламенту є справжнім лихом цього парламенту, але чи варто ще більше роздувати штат апарату ВР та хто призначатиме експертів-контролерів?


А ось ця пропозиція, з огляду на ситуацію в українському політикумі, теж є доволі курйозною: варто створити окремий підрозділ із питань міжпартійного діалогу (посередницький відділ), який забезпечуватиме підтримку та координацію діяльності міжфракційних угруповань, скликатиме зустрічі та наради представників політичних партій з метою подолання суперечностей.


Наразі за рік народні обранці не виявили особливого бажання взятися за реформування Верховної Ради. Тож чекаємо 16 травня у сесійній залі депутатів — засмаглих і відпочилих...


Страх відповідальності замість піару


Кандидат політичних наук, політолог Олексій Якубін пропонує згадати, коли в Україні починалися розмови про реформування парламенту.


«У березні минулого року тоді ще спікер Володимир Гройсман зібрався у прем’єри. Йому конче потрібно було продемонструвати, що під його керівництвом парламент змінюватиметься, ставатиме європейськішим. Це була красива картинка для Європи та можливість пропіаритись. Наші політики готові брати публічні зобов’язання, знаючи, що пам’ять у виборців дуже коротка.


Мені здається, що ні парламентарі, ні керівництво Верховної Ради і не думали про реальне втілення цієї реформи. Багатьох нардепів мало що турбує, окрім вирішення власних проблем. Тому ми й маємо ситуацію, коли, за різними соцопитуваннями, ВР підтримують близько 4% громадян. Тож у нас справжня парламентська криза. Катастрофічно низький рівень довіри — пряме свідчення цього.


Проте побутує навіть така скептична думка, мовляв, нехай краще Верховна Рада відпочиває, аніж працює і ухвалює закони, які потім ускладнюють життя українцям», — пояснює політолог.


За словами Якубіна, європейські інституції згодом дійсно можуть спитати: а де ж обіцяна реформа? Та в парламентарів завжди будуть відмазки на кшталт: ми тільки напрацьовуємо базис, розробляємо норми...


«Наші політики навчилися одне говорити тут, інше — в Брюсселі, третє — у Вашингтоні. Не виключаю, що наразі вони відчувають менший тиск і вплив з боку європейських інституцій, які нині зайняті власними проблемами — «Брекситом», виборами... І нардепи цим користуються», — говорить експерт.


Олексій Якубин зазначає, що аби навести лад у парламенті, треба вжити цілий комплекс заходів. Зокрема, важливо запровадити відповідальність за кнопкодавство.


«Потрібно міняти або систему, або людей. Тому добре було б частіше проводити вибори. Ось сидить депутат і думає, що він має ще гарантованих п’ять років, то для чого перепрацьовувати. Не вірю, що в парламентів може з’явитися якась етична мотивація. Їх потрібно безустанно тримати в страху відповідальності перед виборцями. Європейський досвід свідчить про те, що інакше стимулювати депутатів не можна. Тамтешні парламентарі, мабуть, не кращі за наших, але вони живуть у постійній напрузі. І якщо суспільство ними невдоволене, то відбуваються дочасні вибори», — констатує політолог.


Прогуляв — склав мандат


Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики Микола Спіридонов зазначає, що скоріше за все ідею реформування парламенту здадуть до архіву.


«Нині перед депутатами стоїть головне завдання — якнайкраще відпочити. Влітку вони мають канікули терміном у півтора місяці, взимку — місяць, і от знову вакації підвернулися... Їх цікавлять Мальдіви та Канари, а не реформа Верховної Ради», — говорить політолог.


Микола Спіридонов зауважує, що склад цього парламенту вкрай недолугий. Але щоб навести в ньому лад, достатньо лише кількох рішень та наявності політичної волі.


«Кнопкодавство — дуже м’яке визначення. Коли людина віддає свій голос за когось іншого — це пряме порушення Конституції, у якій чітко записано, що депутат мусить голосувати особисто! Тож якщо депутата двічі зловили на цьому, то треба відібрати в нього мандат. А ще краще — притягнути до кримінальної відповідальності за порушення Конституції!


Ті самі заходи вживати і до прогульників, щоб нарешті прирівняти народних обранців до простих громадян.


Торік одного мого знайомого звільнили за один начебто прогул. Насправді людина відпрацювала в інший день, та це нікого не цікавило. Якби так жорстко ставилися і до парламентарів, то вони б сумлінно ходили на засідання, адже вклали в свої мандати чимало коштів та зусиль. Натомість депутати просто не відчувають відповідальності... Треба лише кілька рішень та один-два прецеденти — і за місяць буде порядок. Але Рада сама ухвалює закони і не працюватиме проти себе. Тому потрібен тиск громадськості, експертів... А найкраще переобрати цей парламент, адже він повністю розчарував», — пояснює експерт.


Водночас політолог прогнозує, що наступний склад Верховної Ради за всіма ознаками буде ліпший: «Річ у тім, що на хвилях потрясінь (вибори відбувалися після Революції Гідності) найвище спливають не найшляхетніші люди. Зазвичай перша післяреволюційна хвиля є бракованою. Це історична закономірність. Тож існує висока вірогідність, що склад наступного парламенту буде якіснішим. А якщо цього не станеться, то треба знову йти на дочасні вибори.


Кажуть, мовляв, плебісцити шкодять економіці, та я вважаю, що вони, навпаки, її розігрівають. Сам собою є хибним принцип, за яким в Україні парламентарів обирають раз на п’ять років. Їх потрібно змінювати частіше».


Яна ДЖУНГАРОВА


"Вечірні Вісті"

ТОП новости

Вход

Меню пользователя